Дятели современности.
Дятели современности.
1.
К. И. Арабажинъ.
1.
К. И. Арабажинъ.
МОСКВА,
Т-во ‘Печатня С. П. Яковлева’, Петровка, Салтык. пер, д. Т-ва, No 9.
1914.
Світло й тіні.
Світло й тіні.
|
|
|
Гр. Гетьманець.
Світло й тіні, Гетманец Гр., Год: 1912
Время на прочтение: 3 минут(ы)
Все більшого та більшого набіра разголосу укранська справа, укранська ідея.
Все більшо прихильносте та признання зазнають національно-культурні та політичні працьовники укранські.
Перед ними схиляють голови навіть такі велетні духа людського, як небіжчик Бьернстьрне Бьрнсон.
‘Меня удивляютъ ваши стремленія—писав колись він до укранських проводирів.
‘Изъ всхъ начинаній современной жизни ваше начинаніе кажется мн самымъ грандіознымъ.
‘Я слжу внимательно за каждымъ вашимъ словомъ. Оно такое свжее, новое, справедливое и рзкое—это восхищаетъ’! (Див. ‘Укр. Жизнь’, Январь, ‘Наши задачи’).
В такий захват прийшов Норвежський ‘лев’, довідавшись про рух укранський.
не дивно! В укранському рухові стільки того цового, світлого, справедливого.
Але доти сей рух приваблюватиме великих духом людей, доки він іде нога в ногу, плече в плече з завданнями прогресу й вселюдського добра та ідеалів.
Діячі того руху доти пишатимуться повагою й шанобою доки не схибнуть, не почнуть лукавити.
Укранський діяч не може, не повинен служити і нашим, і вашим,
— Бути носителей поступово іде і прислужником реакційно течі.
— Служити разом Богові і мамоні.
Укранське громадянство повинно геть сторонитись од напівподілених людей, з двостими душами.
Укранська ідея повинна зоставатись чистою, як сльоза, незаплямованого, як новий сніг.
А чисте діло й рук чистихъ вимага.
Та чи ж всі діячі вкранські мали чисті руки, коли брались за велике діло?
Чи були чистими руки в того автора, слова якого ми взяли епіграфом до статті сі?
Чи чисті були в його помисли вже тоді, коли він писав до ‘ВільноУкрани’, до ‘Слова’, до газ. ‘Наша Дума’ та до инших укранських с.-д. органів?
Рука виводила на папері красні слова в оборону упослідженого стану робочого, а вовча думка десь снувала коло оборони нововременця Буреніна в Надсоновій справі…
Пора, десь думав К. Арабажин, кинути каменюку в домовину страдника-поета.
Треба виждать тільки трохи час, поки на обрію життя громадського чорна хмара розіпнеться.
Аж ось чорна хмара зьявилась і ввесь небозвід оповила.
Час виходити на шляхъ широкий.
вийшов:
Геть іде всі прекрасні!
Хай згине все, що писав у ‘Вільній Украні’, в ‘Слові’!
— Що недавнечко ще виводила рука при укладанні збірника, посвяченого товаришеві Левку Мацівичу!
Буреній ніяк не винен! Це не культурність наша! Над-сон вмер од сухотів, а не Буренін звів його з життя!
Так гуконув д. Арабажин в ‘Биржевыхъ Вдомостяхъ’, прикрившись вигаданим Боків.
А люде й вивели на свіжу водицю та й поставили ‘въ чемъ мать родила’.
Ос загляньте, читачу, в No 4 робітничо газ. ‘Звзда’.
Там найдете прецікаві документи, що показують через кого передчасно вмер поет.
Там лікарь Штангев, що лічив слабого, ось що пише між иншим:
‘Я убжденъ, что умершій безвременно С.Я. Надсонъ, несмотря на безнадежность болзни, могъ бы прожить по меньшей мр до весны, если бы вышеупомянутый фельетонъ г. Буренина не былъ напечатанъ’.
Так говорить компетента людина.
Але що ті документи, що ті слова К. Арабажинові ва жать!
Він певна річ пряму в ‘станъ ликующихъ’, туди, де Буреніни та Меншикови пишуть!
Пряму та боться, що враз не приймуть ще там…
Але ж приймуть! Не дурно ж бо він ‘извстный публицистъ’.
Та й на укранське амплуа буде ‘первый сортъ’!
Адже він багато у цій сфері зна такого, чого Меншикови з Запорожцями не знають.
Не дурно ж він і в укранському клубі ‘Громада’ Петербурзі терся і в укранських робітничих часописах працював…
Тоді можна й в укранських борців-страдників камінням шпурнути.
Наприклад:
— Даремно кажуть, що Павла Граба Сібіряка згнола.
— Грабовський помер од сухотів, а не од Вілюйська з Тобольськом.
— Дурниця те все, ще Шевченка заслання та муштра зо світу звели.
— Він вмер… Арабажин скаже тоді, од чого вмер Шевченко. ..
Николай Архангельскій в ‘Звзд’і’ пише на адресу п. Арабажина ось що:
—‘…руки прочь’ отъ нашего общаго дла! Не грязните его своими нечистыми прикосновеніями! Уйдите отъ насъ какъ можно дальше, и чмъ дальше, тмъ лучше! Не надо намъ ни вашихъ рефератовъ, пропитанныхъ ядомъ вашего предательства, торгашества словомъ и перомъ, мщанства и филистерства, не надо намъ ни вашихъ агитацій за насъ, ни вашихъ сантиментальныхъ сочувствій, безплодныхъ воздыханій . Уйдите отъ насъ разъ на всегда! Рабочему классу нужно избавиться отъ мнимыхъ ‘друзей’ — съ его врагами онъ справится самъ’.
Під цими словами підпишеться, певна річ, і вкранське робітництво та його проводирі—ідеологи.
В ‘сочувстіяхъ’ до вкранського прелетаріяту теж признавався колись ‘извстный публицистъ’.
Але ж укранським робітникам так само не потрібні ‘просвітителі’ з янгольським голоском, а чортовою думкою.
м не потрібні ті ‘друзі’, що можуть зрадити й дати замісць хліба каменюку, замісць риби—гадюку.
Не потрібні вони й цілому вкранському рухові, бо чиста справа потрібуе й чистих рук.
(‘Огни’—1912 г. No 8).