Два стихотворения, Старицкий Михаил Петрович, Год: 1900

 

Михаил Петрович Старицкий
 
 Два стихотворения
 Оригинал здесь:  Книжная полка Лукьяна Поворотова.  Виклик Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною — І над панами я пан… Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться полем туман, Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить, Небо незміряне всипано зорями — Що то за Божа краса! Перлами-зорями теж під тополями Грає перлиста роса. Ти не лякайся-но, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу: Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько: Тепло — ні вітру, ні хмар… Я пригорну тебе до свого серденька, Й займеться зразу, мов жар, Ти не лякайсь, аби тут та підслухали Тиху розмову твою: Нічка поклала всіх, соном окутала — Ані шелесне в гаю! Сплять вороги твої, знуджені працею, Нас не сполоха їх сміх… Чи ж нам, окривдженим долею клятою, Й хвиля кохання — за гріх?  1870 _________________________________________  Монологи про кохання Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання, Що здурманює кров чарівною красою хвилин, — Там спалала жага і злилося з захватом кохання… Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл До розпалених скель і шепоче про любощі п’яне? Де шаріє смоква і дим в’ється з нагірних кадил, Та в блакиті яркій, під промінням леліє і тане? О, розкоші там скрізь… Але ти над усі чарівна: Срібношатий Ліван, — а біліш твоє чоло Лівану, Жаркий колір троянд, вабить всіх та краса запашна, Але вуст твоїх пал запашніший троянд Дагестану. Ой там зорі ясні і пиша між яскравих блідий, Але очі твої за ті зорі яскраві ясніші, У пустелі палкій тішать душу джерела води, Але перса твої солодощів і втіхи повніші. Огрядна і струнка мліє пальма на злоті піску, Але їй не дістать до приваб твого дивного стану, Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку, А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману! Ти — богиня краси, ще якої не бачив Едем, У обіймах твоїх і зростають, і гинуть пориви… Будь моєю ‘ханим’ і прилинь в мій баєчний гарем — Нап’ємося ми чар і замрем у розкошах щасливі!..  1900  Подготовка текста — Лукьян Поворотов _______________________________________________________________________________